Щоденник православного священика
Сини світла
«Бо всі ви - сини світла. Поступайте, як чада світла»
(1Фес. 5: 5;
Еф. 5: 8)
Кожна рослина тягнеться к світлу, бажаючи отримати в ньому свіжі, цілющі сили.
Будемо і ми завжди тягнутися до світла, не зупиняючись на похмурому боці життя. Яке б горе не вразило нас, які б страждання не терзали нашу душу, не будемо сумувати і, вічно повертаючись до світла, почерпнемо в ньому свіжі сили й нову бадьорість, щоб іти на служіння ближнім, несучи їм світло й теплоту нашої любові та ласки. І пам'ятаймо, що світло є Сам Христос, який має таку саму притягальну силу, як сонце для квітки. Він викликає душу з темряви, і, коли вона йде до Нього, Він вабить її дедалі сильніше, дедалі ближче до Себе, веде її за Собою нерозлучно і робить її, своєю чергою, світлом, тобто відображенням Його Світла. "Темрява не затьмарить від Нього" - чим темніше навкруги, тим яскравіше сяє світло Христове, і душа, Їм просвічена, несе світильник свій у темні місця.
