Щоденник православного священика
Благодать
«Хочу, очистись!» (Мк. 1: 41)
На вулиці в стоці води каламутний бруд: дощові краплі, змішані з піском і сміттям, перетворилися на каламутну хвилю. Але яскравий сонячний промінь, з небесної висоти спустившись на землю, любовно і дбайливо привернув до себе краплю каламутної води і забрав високо на снігову вершину. Там ця крапля перейнялася сонячним світлом, віддалася його теплоті й у чистому, прозорому гірському повітрі, серед навколишньої снігової білизни раптом сама перетворилася на чисту, блискучу, як алмаз, сніжинку, що відбиває в собі яскраві сонячні промені.
Бруд земний, нечистота гріха, задушливий сморід згубних пристрастей затемнює, забруднює, губить людську душу, вгашає в ній іскру Божу. Вона лежить у злі й мороці, як дощова крапля в стоці каламутної води, - але всесильна любов Божа своєю благодаттю, як сонячний промінь, проникає крізь цей морок, перемагає силу гріха і, не гребуючи занепалою душею, вселяється в неї, зігріває, оживляє і піднімає від землі. Бідне гинуче, затемнене, застигле серце прокидається, у ньому зароджуються нові прагнення, голод і спрага духовні, туга за небесною батьківщиною!
Погляд спрямовується до гірських вершин, шукає небесного світла, трепетна надія сповнює грішну душу, і Дух Божий, всесильний і нестримний, тягне її до Бога, до Джерела благодаті й істини! Мало-помалу життя Христове проникає в грішне серце, перероджує його, і, очищена, омита в Крові Агнця, вибілена біліша за сніг, душа, радісна і сяюча, вступає в оселю вічного світла і вічного блаженства!
Благодать
«Хочу, очистись!» (Мк. 1: 41)
На вулиці в стоці води каламутний бруд: дощові краплі, змішані з піском і сміттям, перетворилися на каламутну хвилю. Але яскравий сонячний промінь, з небесної висоти спустившись на землю, любовно і дбайливо привернув до себе краплю каламутної води і забрав високо на снігову вершину. Там ця крапля перейнялася сонячним світлом, віддалася його теплоті й у чистому, прозорому гірському повітрі, серед навколишньої снігової білизни раптом сама перетворилася на чисту, блискучу, як алмаз, сніжинку, що відбиває в собі яскраві сонячні промені.
Бруд земний, нечистота гріха, задушливий сморід згубних пристрастей затемнює, забруднює, губить людську душу, вгашає в ній іскру Божу. Вона лежить у злі й мороці, як дощова крапля в стоці каламутної води, - але всесильна любов Божа своєю благодаттю, як сонячний промінь, проникає крізь цей морок, перемагає силу гріха і, не гребуючи занепалою душею, вселяється в неї, зігріває, оживляє і піднімає від землі. Бідне гинуче, затемнене, застигле серце прокидається, у ньому зароджуються нові прагнення, голод і спрага духовні, туга за небесною батьківщиною!
Погляд спрямовується до гірських вершин, шукає небесного світла, трепетна надія сповнює грішну душу, і Дух Божий, всесильний і нестримний, тягне її до Бога, до Джерела благодаті й істини! Мало-помалу життя Христове проникає в грішне серце, перероджує його, і, очищена, омита в Крові Агнця, вибілена біліша за сніг, душа, радісна і сяюча, вступає в оселю вічного світла і вічного блаженства!