Щоденник православного священика
Духовний розвиток
«Приносять плід в терпінні» (Лк. 8: 15)
Досвід життя дається нам не відразу. Довгі роки потрібні для того, щоб упокорити нашу непокірну волю, пом'якшити наше запекле серце, перетворити наше роздратування на лагідність, покласти зберігання устам нашим, які так часто відкриваються для непотрібної і шкідливої балаканини. Духовне зростання душі людської відбувається поступово, подібно до того, як "земля сама собою виробляє спершу зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі» (Мк. 4: 28). Усе в свій час. Терпляче і спокійне очікування полегшення труднощів життя нашого є необхідною умовою, за якої Бог може примножити в нас істинний плід.
Не будемо ж вдаватися до нарікань, не будемо скаржитися на те, чого ми змінити не можемо. Будемо приймати все в дусі лагідності, ставлячись благодушно до невдач, які трапляються, і вірячи, що в усьому є світла сторона. Випробування послужать нам на користь і принесуть нам мир душевний.
«Приносити плід у терпінні" означає також віддати всі наслідки наших дій у Божі руки. Сіяч сіє, земля приймає, людина сподівається на врожай. Він сіє з надією, але знає, що успіх у руках Божих. Не можна квапити жнива. Не можна знову і знову турбувати насіння, яке сховалося в надрах землі. Треба вміти іноді просто чекати в терпінні й упованні. Мати блаженного Августина, св. Моніка, чекала сорок років на плід своїх молінь, чекала, коли її син язичник навернеться до Бога. І в призначений Богом час цей плід дивно виріс, на радість їй і на славу Божу
Духовний розвиток
«Приносять плід в терпінні» (Лк. 8: 15)
Досвід життя дається нам не відразу. Довгі роки потрібні для того, щоб упокорити нашу непокірну волю, пом'якшити наше запекле серце, перетворити наше роздратування на лагідність, покласти зберігання устам нашим, які так часто відкриваються для непотрібної і шкідливої балаканини. Духовне зростання душі людської відбувається поступово, подібно до того, як "земля сама собою виробляє спершу зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі» (Мк. 4: 28). Усе в свій час. Терпляче і спокійне очікування полегшення труднощів життя нашого є необхідною умовою, за якої Бог може примножити в нас істинний плід.
Не будемо ж вдаватися до нарікань, не будемо скаржитися на те, чого ми змінити не можемо. Будемо приймати все в дусі лагідності, ставлячись благодушно до невдач, які трапляються, і вірячи, що в усьому є світла сторона. Випробування послужать нам на користь і принесуть нам мир душевний.
«Приносити плід у терпінні" означає також віддати всі наслідки наших дій у Божі руки. Сіяч сіє, земля приймає, людина сподівається на врожай. Він сіє з надією, але знає, що успіх у руках Божих. Не можна квапити жнива. Не можна знову і знову турбувати насіння, яке сховалося в надрах землі. Треба вміти іноді просто чекати в терпінні й упованні. Мати блаженного Августина, св. Моніка, чекала сорок років на плід своїх молінь, чекала, коли її син язичник навернеться до Бога. І в призначений Богом час цей плід дивно виріс, на радість їй і на славу Божу