Щоденник православного священика
Молитва за ближнього
"І повернув Господь втрату Йова, коли помолився за друзів своїх!" (Иов. 42: 10)
Я вільний тільки тоді, коли забуваю про себе. Турбота про себе і про свої негаразди є ланцюг, що зв'язує мене. Якби я міг забути про себе, я був би вільний. Якби я згадав, коли насувається на мене хмара, що та ж хмара вкриває і брата мого, я б уже не помітив тіні її над своєю головою. У молитві за нього мій тягар зник би безслідно, і я перестав би його відчувати. О, дух самозабуття, божественний дух Христовий, дух смиренності й любові, що вилилася на Хресті, - у тобі одному можу я знайти повну свободу! Звільни мене від самого себе, знімай з мене цей важкий ланцюг.
Мене обмежує не горе, не страждання, а те, що це страждання зосереджене на мені самому. Допоможи мені взяти на себе чужі тягарі, допоможи мені скуштувати солодке почуття миру, наклавши на себе тягарі тих, хто оточує мене, і маючи в цьому спілкування з Тобою, що взяв на Себе наші немочі та хвороби! Навчи мене молитися за інших. І, що б не сковувало мою власну душу, дай мені вирватися до тієї свободи, що Ти даруєш, свободи самозречення і готовності бути Твоїм знаряддям для служіння іншим молитвою, словом чи ділом.
